“Є Конституція!” – перші слова тодішнього голови Верховної Ради Олександра Мороза після прийняття Основного Закону України.
28 червня 1996 року о 9 год 18 хв після 24 годин праці (із них останні 14 – без будь-якої перерви) Верховна Рада ІІ скликання прийняла і ввела в дію Конституцію.
Ухваленням української Конституції, депутати фактично за добу відпрацювали пленарний тиждень.
Наприкінці червня депутати мали 161 готову статтю і їх винесли на остаточне затвердження. Потрібно було зібрати 300 голосів на кожну зі 161 статтей.
Понад 2000 тисяч зауважень та пропозицій до кожної зі статтей. Всі вони поступово ставилися на голосування, і кожен з їхніх авторів міг висловлювати свої міркування.
День Конституції України — державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України в 1996 році.
То була знаменна подія новітньої історії української державності, яка по праву є епохальною віхою в еволюційному розвитку нашої держави як суверенної, демократичної, правової, насамперед соціально справедливої країни. Адже основа функціонування та розвитку кожної держави – це Конституція, де закріплені базові, непорушні принципи її існування. Було визначено, що найвищою цінністю є людина, її життя, честь, гідність, недоторканість і безпека.
Конституція України складається з преамбули та п’ятнадцяти розділів, які містять 161 статтю. XV розділ Конституції України – “Перехідні положення” – фактично вичерпав свій потенціал, оскільки значна частина його положень стосувалася періоду наступних п’яти років з моменту набуття чинності Конституцією України.
Розділ І Конституції України називається “Загальні засади” (статті 1-20). Конституційні положення розділу регламентують найважливіші сфери суспільного та державного життя: принцип поділу державної влади, територіальну цілісність держави, державний, національний та народний суверенітет, основи місцевого самоврядування, державні символи України та ін.
Розділ II Конституції України – “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” (статті 21- 68) становить концентруючу вісь правового статусу особи в Україні. У його статтях розкривається зміст політичних, економічних, соціальних, екологічних, культурних та інших прав. На жаль, значна частина зафіксованих прав та свобод особи в
У розділі III Конституції України – “Вибори. Референдум” (статті 69-74) врегульовано основні форми народовладдя; встановлено, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; визначено, що референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
У розділі IV Конституції України – “Верховна Рада України” (статті 75-101) врегульовано загальний конституційно-правовий статус парламенту України, зокрема порядок його організації і діяльності, повноваження і компетенцію, кількісний склад і структуру, основні форми роботи, строк повноважень і підстави дострокового припинення повноважень, порядок взаємодії з іншими органами влади тощо.
У розділі V Конституції України – “Президент України” (статті 102-112) Президенту України надано правовий статус глави держави, а також визначено, що Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина. Зважаючи на те, що Україна є президентсько-парламентською республікою, Президент України наділений великим обсягом повноважень: формує уряд та інші органи державної влади, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, очолює Раду національної безпеки і оборони України, підписує закони, нагороджує державними нагородами, здійснює помилування, призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою та ін.
У розділі VI Конституції України – “Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади” (статті 113-120) визначено, що Кабінет Міністрів України знаходиться на вершині ієрархічної системи органів виконавчої влади, установлено порядок організації та діяльності уряду, його повноваження і компетенцію, підстави і порядок дострокового припинення повноважень, порядок взаємодії з іншими органами державної влади та ін.
У розділі VII Конституції України – “Прокуратура” (статті 121-123) визначено основні засади конституційно-правового статусу Генерального прокурора, повноваження і компетенцію органів прокуратури.
У ст. 123 регламентовано, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
У розділі VIII Конституції України – “Правосуддя” (статті 124-131) установлено основні засади судочинства, порядок організації і діяльності судових органів, визначено, що судочинство здійснюється виключно Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. У ст. 131 Конституції України зазначено, що в Україні діє Вища рада юстиції, яка наділена повноваженнями вносити подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад, приймати рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розглядати скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
У розділі IX Конституції України – “Територіальний устрій України” (статті 132, 133) установлено основні засади територіального устрою України; регламентовано систему адміністративно-територіального устрою України, яку становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села; визначено спеціальний статус міст Києва і Севастополя.
У розділі X Конституції України – “Автономна Республіка Крим” (статті 134-139) врегульовано конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим та її вищих органів влади у складі Української держави.
У розділі XI Конституції України – “Місцеве самоврядування” (статті 140 – 146) установлено право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України; визначено матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, регламентовано порядок організації та діяльності органів місцевого самоврядування, надано гарантії захисту інституту місцевого самоврядування, зокрема в ст. 145 зазначено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
У розділі XII Конституції України – “Конституційний Суд України” (статті 147-153) визначено конституційно-правовий статус Конституційного Суду України, порядок його організації і діяльності, вимоги до кандидатів на посаду судді.
У розділі XIII Конституції України – “Внесення змін до Конституції України” (статті 154-159) урегульовано ускладнену процедуру внесення змін до Основного Закону України, що має сприяти його стабільності.
У розділі XIV Конституції України – “Прикінцеві положення” (статті 160, 161) визначено, що Конституція України набуває чинності з дня її прийняття. День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України.
Розділ XV Конституції України – “Перехідні положення” (пункти 1- 4) спрямований на врегулювання та узгодження нормативно-правової бази з положеннями Конституції України.