8 січня – нашому Герою навіки дев’ятнадцять…
АРТЕМ ЗАБОЛОТНИЙ народився 8 січня 2004 в селі Іванівка Волноваського району Донецької області.
Випускник Іванівської школи, Волноваського професійно-технічного училища, здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Займався спортом, любив футбол і баскетбол, мріяв бути військовим.
З початку повномасштабного російського вторгнення Артем разом з мамою та молодшим братом приїхали до бабусі на Полтавщину. Щойно Артем став повнолітнім, підписав контракт із Національною гвардією України. Обіймав посаду помічника гранатометника у 3-й бригаді оперативного призначення (в/ч 3017) і пліч-о-пліч з бойовими товаришами мужньо захищав Україну. З перших днів війни боронив Харківщину, отримав контузії та травми, він витягнув з-під обстрілу сімох побратимів. Після поранення та реабілітації повернувся у стрій і разом з побратимами пішов обороняти Запорізький напрямок.
19-річний солдат Артем Заболотний, позивний Хаджин, загинув 5 листопада 2023 року поблизу села Новопрокопівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення.
За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові відзначений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
«Артем завжди був сонячною людиною з усмішкою на обличчі, ніколи не здавався і завжди йшов до кінця. Він ніколи не говорив, як йому важко та страшно. З 18 років добровільно пішов боронити нашу країну, ризикуючи життям, витягував побратимів та ніколи не залишав у біді. Він був юним, але мужнім. Усі, хто його знали, можуть сказати тільки хороше. Для мене він був найкращим. Мій коханий янгол. Нам дуже його не вистачає…» – розповіла дівчина загиблого Майя Іванюк.
Похований молодий воїн на центральному кладовищі села Лютенські Будища Полтавської області. В Артема залишились мама, бабуся, брат і кохана дівчина.
Щирі співчуття всім рідним та близьким. Низький уклін та безмежна вдячність нашому Герою за захист рідної землі та майбутніх поколінь.
У загальнонаціональній хвилині мовчання щодня ми згадуємо всіх полеглих воїнів – земляків, які віддали за свободу України найдорожче — своє життя і їх імена навіки вписані в історію України.
Вічна пам’ять і слава Героям!