Олішевський Анатолій Антонович (06.07.1939 – 27.08.2013)
Народився в місті Амвросіївка Донецької області 6 липня 1939 року. З 1976 року – мешкав в місті Волноваха та працював художником в Приазовській геологорозвідувальній експедиції. Мистецьку освіту отримав у 1957 році, закінчивши річні курси малюнку і живопису Всесоюзного народного університету творчості ім. Н. Крупської.
1958 рік – служба у лавах Радянської армії ГДР, де був художником-оформлювачем у воєнній частині. Після демобілізації працював вчителем креслення та малювання м. Амвросіївка. Учасник різноманітних художніх виставок, в тому числі персональних: 1966р. – обласна художня виставка м. Донецьк, за що має нагороди від обласної адміністрації. Член обласного науково-методичного центра художників та народних умільців. З 1981 року – завідуючий Волноваською художньою майстернею Донецького художньо-оформлювального комбінату. Окрім живопису займався різьбленням по дереву. Його скринька, оздоблена рельєфним різьбленням, була справжньою прикрасою обласної виставки «Шевченківські нащадки» (2006р.) Анатолій Антонович належить до художників, сформованих в українському мистецтві. Його живописним і графічним роботам притаманні проникливість, гострі почуття краси навколишнього світу. Митець розраховує не тільки на прочитання його твору, але й на активне співпереживання. Енергію природи, її животворну силу зображено на численних пейзажних полотнах. Як правило, це ліс, море, балки, ставки та квіти. Пейзаж служить посередником, щоб показати космогонізм оточуючого, величність природної краси чи життєдайність вологої краплини — все це від Бога. Малює Анатолій Олішевський у стилі пейзажного живопису. Впродовж століть людина милувалася неповторною красою оточуючого світу і намагалася передати свої враження й почуття в художніх образах. Наснаги для своєї творчості художник черпає у Волноваських краєвидах, які знаходять відображення у представлених двадцяти роботах самобутнього маестро, який акордами душі відтворює диво. Емоційний зміст пейзажу А.А.Олішевського надзвичайно багатий, при тому що сюжет відрізняється простотою («Хвиля», Рідний край», «Зимовий день»). Від цих робіт можна замерзнути на вітру, вдихнути усією груддю річний холодок, почути запах свіжоскошеного сіна («Жнива почались», «Лісний струмок», «Берізки над рікою»). Незабутні враження залишає тонка пастельна техніка, у якій виконана ціла галерея пейзажів. В них ніжність і витонченість так званого пастозного академічного живописного пейзажу разом із класичним чорно-білим стилем, де ефект світлотіней додає лініям змальованих натур глибокого внутрішнього змісту, співзвучної невмирущої краси рідного краю.